Районний краєзнавчий музей міста Боярки

Під час відвідин музею Миколи Пимоненка, що за три кілометри від Боярки, мені розповіли: тут, на цій благословенній київській місцині, художник  написав багато картин. І навіть одну з останніх, 1911 року - «Гуси, додому!» - також тут(або ж, надихнений  Малютянкою,- у своїй київській майстерні на Гоголівській). Краєзнавець Галина Миколаївна Шпирук, котра віддавна й пильно вдивляється у кожен крок великого  майстра , познайомила мене з кількома дійовими особами його полотен: оце – баба Горпина, ото – Галя й Оксана, ген-то – дід Панас і баба Катря, Уляна Сиротинська – героїня твору  « Гуси, додому!».

 Микола Корнилович , як відомо, був одружений з донькою академіка живопису Володимира Орловського Олександрою. Вона згадувала: «Влітку він завжди жив у селі, де орендував дачу; на ній побудував собі  й майстерню. Там було все: і ліс, і став – із річечкою, і поле, і луки. Малютянка давала йому чудові   українські типи з українським вбранням  і побутом; словом, те, що потрібне для нього -  його рідну й любиму Україну… Навкруги лежали розкидані села з їх ярмарками, які він відвідував і звідти привозив «натуру» - чи то корову з телям, чи свиней, індюків, гусей тощо… Перед ним була жива природа.  Він спостерігав своїми очима і сонце від сходу до заходу, і грози, й місячні ночі , й воду, правдиво відтворюючи їх  на полотні…» А Малютянку художник вибрав, добре її знаючи:  змалку  допомагав батькові-іконописцеві  розписувати тут церкву. Й не раз  згодом приїздив сюди на етюди  разом із тестем Володимиром Донатовичем … Того   ж 1911 року Пимоненко показує  «Гуси, додому!» (і ще  шістнадцять  картин) на виставці Товариства художників-передвижників, дійсним  членом якого він був із  1899 ро-ку. Серед  барвистої  рясноти «Гуси…»  не  загубилися,  шкода лиш, що їх не бачила Уляна. Вісім із шістнадцяти робіт  Пимоненка з виставки купили, серед них – «Гусей…» (До якого дому прибилися?!) …

Уляна Сиротинська (праворуч) з односельцями біля своєї хати.

…Вечоріє.Тиша.  Куточок садиби зі  штахетинами над самісінькою заплавою. Струмок  повився попід ліс  у  далечінь. Оддалеки – хатина й дві  золоті бані церкви. Це – околиця. На  околиці – дівчина у вишиванці й корсетці, в трьох  разках намиста.Боса, сором’язлива, з піднятим за коліно подолом спідниці в горошок. Помахує «для порядку» вербовою лозиною: додому, додому…  Оце і є Уляна Сиротинська, 15-річна  дівчина з Малютянки. Батьківська хата стояла край ставу, на теперішнй вулиці Лісовій. На повоєнній фотографії, що перед вами,  Уляна Самійлівна сидить на погорку із сусідами, за спиною – хата на чотири вікна і дві кози.  Голову вив’язала по-старечому, а сорочка з в ставками нагадує далеке минуле… Українська жінка, доля як доля: революції, війни, примусова колективізація, голодомор, робота з ранку до ночі за трудодні, окупація, другий голодомор. Прожила 91 рік, померла 1977- го року, тут же, в Малютянці, й похована.

  Так сталося, що у тих же таки 1970-х великий обожнювач національної образотворчої класики народний артист СРСР Дмитро Гнатюк придбав у Москві для своєї розкішної колекції картину М. Пимонека «Гуси, додому!». Не першотвір. Але – за рекомендацією наукових працівників Третяковської галереї. Отож, не фальшак. Вочевидь, варіант: обізнані мистецтвознавці зазнають, що М. Пимоненко полюбляв повертатися до своїх героїв, таких картин кілька. «Гуси, додому!» нині є і у фондах Національного художнього музею України: кілька років тому робота надійшла до музею з колишньою колекцією «Градобанку». Варіантів «Гусей…» не може бути багато – 1912 року художник помер, щойно перейшовши межу 50-ліття.       Творами Миколи Пимоненка не гордували російські царі й славетні меценати-колекціонери, ним захоплювалися в Європі за «Страсний четвер», показаний у Мюнхені, його прийняли в дійсні члени Мюнхенського товариства художників, його іскрометний «Гопак» (французька назва: «Рухи несамовитої людини») придбав паризький Лувр. Тільки ж мало хто знав в Європі та й в Україні, що і в найвідоміших роботах «живого изобразителя Украины» (І. Рєпін) діють не вигадані персонажі, а живі, взяті з природи й життя. Зокрема, й малютянського...                                                                                             

                                                                                                                  Микола Шудря,

                                                                                                                         письменник