ГОЛОВНА Філія «Музей М. Пимоненка в с. Малютянка» Філія «Музей М. Пимоненка в с. Малютянка»

Філія «Музей М. Пимоненка в с. Малютянка»

   Навесні село   Малютянка   на Київщині потопає в буйному цвітінні садів, а восени вдягається у золотий і багряний наряд. Наше село прекрасне в будь-яку пору року. Тож недарма полюбилося воно видатному українському художнику Миколі Корниловичу Пимоненку, який з 1888 по 1911 року жив і творив тут свої прекрасні полотна.
 «Кольори, запахи і відчуття, що назавжди увійшли в його життя, були пов’язані з Малютянкою.  Кращі свої картини він написав тут, у свідомості якось непомітно вкоренилось переконання: ніде він не зможе так плідно працювати як у цьому селі, серед знайомих з дитинства людей» , - читаємо в спогадах дружини художника Олександри Володимирівни.
   Одинадцятирічний хлопчик допомагав батькові розписувати церкви в Боярці, Мотовиловці, Малютянці. Тоді й запала йому в душу краса нашого краю.
   Народився майбутній академік живопису, член мистецьких творчих Об’єднань Франції, Німеччини, Англії 9 березня 1862 року в міщанській сім’ї Корнила Даниловича Пимоненка у мальовничому передмісті Києва.
   Навчався у Київській рисувальній школі М.І.Мурашка, в якій згодом багато років викладав малювання. 1882 р. вступає до петербурзької Академії мистецтв, де був одним з найкращих учнів. Та через хворобу легенів він вимушений був у 1884 р. залишити Академію, місто нездійсненних надій і повернутися до Києва.
   Лікарі радили їхати за кордон або в Крим на лікування, але Микола Корнилович обирає сільське повітря, напоєне пахощами лісу і степу – Малютянку, яка стає для нього панацеєю, тихою заводдю серед життєвих бурь.
   Плідно працюється тут майстрові. У новій майстерні, під скляним дахом одна за одною народжуються картини різноманітної тематики: «Святочне ворожіння» (1888), «Ворожіння» (1893), «Весілля в Київській губернії» (1891) – побутово-обрядового характеру; «Свати» (1892), «Сватання» - етнографічно точне відтворення українських народних звичаїв; «Не жартуй» (1895), «До дому» (1894), «Надзюзюкався» - дуже влучні   втілення національного гумору.

М. К.Пимоненко. "Весілля в Київській губернії." М. К.Пимоненко. "Весілля в Київській губернії."
М. К.Пимоненко. "Не жартуй." М. К.Пимоненко. "Не жартуй."
М. К.Пимоненко. "Весілля в Київській губернії."                      М. К.Пимоненко. "Не жартуй."

   З глибокою повагою та щирою любов’ю до трударя оспівував Пимоненко життя селянина: «Збирання сіна на Україні» (1907) , «Орач» (1907), «Жнива» (1896), «Сінокіс», «Дівчина з граблями» .
   Найбуденніші сцени під його пензлем набували то зворушливого ліричного звучання («Побачення», «Суперниці», «Суперники» (1906), «Ідилія» (1908), «Біля криниці», «Ревнощі»), то забарвлювалися теплим гумором («На ярмарку», «П’яний сват»).
   На картинах «Біля річки», «На річці» (1908), «Праля» зображено саме малютянські краєвиди.
   Розповідав художник і про життя селянських дітей. Це їм присвячено полотна «Останній промінь сонця» (1900), «Перед грозою» (1906), «Пастушки».
   Малютянкий період був для Пимоненка часом напруженої роботи. Серед мальовничих пагорбів, полів, лісів, біля річки або ставка він знаходив пейзаж, необхідний для розкриття характеру героїв. А героями його картин були здебільшого селяни, серед них і малютянці. Так на картині «Брід» (1901) ми бачимо восьмирічну дівчину – це Фетісова   Олександра Олексіївна, «Гуси, додому!» (1911) – Сиротинська Уляна Самійлівна, «Гопак» (1909) – Петраш Федот.
   В 1893 році Миколу Корниловича обирають членом Товариства пересувних художніх виставок. З 1885 року він стає членом Товариства південно- російських художників.
   Високі досягнення митця відзначив вищий художній заклад країни – петербурзька Академія мистецтв, удостоївши його 1904 року званням академіка.
   З 1907 року Пимоненко виставляє свої роботи за кордоном – у Мюнхені, Парижі, Берліні, Лондоні. Картину «Гопак», що експонувалась у паризькому салоні Товариства французьких художників, купив Лаврський музей. Полотно «Вихід з церкви в страсний   четвер», представлене на виставці у Мюнхені, придбав один з музеїв цього міста. 1907 року Микола Корнилович стає членом Мюнхенської спілки художників, 1909 – членом Паризької Інтернаціональної   спілки мистецтв і літератури.
   У 1912 році М.К.Пимоненко пішов у світ вічний. Поховано митця на Лук’янівському кладовищі в м. Києві. А нам, його нащадкам, навічно лишилися художні твори та безмежний світ серця митця, якими він обдарував людей.

М. К.Пимоненко. "На річці." М. К.Пимоненко. "На річці."
М. К.Пимоненко. "Брод." М. К.Пимоненко. "Брод."
М. К.Пимоненко. "На річці." М. К.Пимоненко. "Брод."


   Урочисте відкриття музею М.К.Пимоненка у Малютянці, філія Боярського краєзнавчого музею, відбулося 25 вересня 1997 р.
   Варто згадати і щиро подякувати всім, хто стояв біля витоків народження музею. Організаторам та ініціаторам: В.К.Соловйову та Г.Р.Соловйовій, подружжю М.О.Малишку та Н.М.Денисовій, художнику П.О. Малишку; письменникам Б.Чіпу та Д.Чередниченку; сільським вчителям М.М.Дончаку та К.П.Мусієнку.
   Будівництво відбувалося силами жителів села. Активну участь у всіх роботах брали М.В.Калуга, В.М.Романченко, М.М.Слобоженко , В.В. Калуга, Н.К.Білуха, дирекція радгоспу «Декоративні культури»   та чимало інших.
   З вдячністю згадуємо плідну співпрацю з правнуком М.К.Пимоненка – Грузовим Михайлом Андрійовичем (1943-2008) , який при житті передав у фонди музею унікальні експонати з родинної колекції. Музей продовжує підтримувати зв’ язки з його сім’ єю, а також з нащадками художника по лінії його сина Миколи.

Нащадки М.К.Пимоненка в музеї у Малютянці. Зліва направо:

Грузов М.Ю. (правнук по лінії доньки Ольги)
Шпирук Г.М. (зав. музеєм М. Пимоненка)
Пимоненко О.П. (дружина онука М.К.Пимоненка)
Пимоненко М.Ю. (правнук по лінії сина Миколи)

   Розширюється і краєзнавчий відділ музею, який постійно поповнюють жителі села: вишиванками, одягом, предметами домашнього вжитку, рушниками…
   Значна частина експонатів пов’язана з Великою Вітчизняною війною. Це документи, фото, автобіографії, особисті речі сільських ветеранів.
   Відкрито фонд видатних і цікавих людей нашого села, де почесне місце займає творча родина Малишків. Саме вона є найактивнішим рушієм у відновленні колишнього будиночку Пимоненка.
   В музеї відбуваються художні виставки, тематичні лекції, мистецькі зустрічі з відомими художниками, письменниками, археологами, істориками. І постійно йдуть до скромного будиночку на узліссі дорослі й малі малютянці, гості села, екскурсанти. 


Матеріал підготувала завідуюча відділом БКМ
«музей М.К.Пимоненка в с.Малютянка»                                       Г.М.Шпирук.