90 -річчя боярській вузькоколійці
Ніщо даремним не було…
«…Кожне покоління сприймає історію по-своєму. Щодалі від нас якісь події – то більш незрозумілими може бути їх логіка, вчинки учасників.
Для нас, а тим більше для вас, юні друзі, події далеких 20-х років минулого століття, що відбувалися в тому числі і тут, на боярській землі, можуть здаватися легендою, оповитою серпанком таємничості. В наш час, коли культивується егоїзм та індивідуалізм, можливо важко зрозуміти тих, хто не шкодуючи життя і здоров‘я, прокладав у 21-му році вузькоколійку до лісозаготівель, щоб врятувати киян від холоду. Але те перше покоління радянських людей, що відстояло молоду радянську країну, свято вірило – жити треба заради інших, заради майбутнього. Ця віра допомогла йому відбудувати країну після громадянської війни, відстояти її в смертельній сутичці з фашизмом і знову відродити з попелу, підняти до космічних висот.
Ми з вами – спадкоємці цього покоління. Це наші діди і прадіди забезпечили нам мирне небо над головою і вільну Батьківщину. Наш обов‘язок – пам‘ятати про них, пам‘ятати про історію нашого народу, яку вони творили своїми руками. Бо тільки той народ гідний майбутнього, який пам‘ятає і шанує своє минуле».
З такими словами звернувся я до учнів Боярської школи №2, які зібралися біля Боярського краєзнавчого музею, відомого як музей Осторовського, з нагоди 90-річчя боярської вузькоколійки, що будувалася тут у 21 році комсомольцями задля порятунку киян від холоду. Тут же була висловлена подяка від комуністів і комсомольців Київщини (на заході також була присутня секретар Київського ОК ЛКСМУ Ю.Орлик-Марічева) колективу Боярського краєзнавчого музею та керівнику шкільного музею Островського А.П.Януш, що присвятила роки свого життя роботі по збору матеріалів про М.Островського, про будівництво вузькоколійки.
А потім у затишному залі музею відбулася невелика літературно-художня постановка. Після вступного слова екскурсовода музею учні прочитали віршовані твори, присвячені будівникам вузькоколійки, всім героям тієї буремної доби. Про результати своєї пошукової роботи розповіла Альбіна Петрівна Януш. Свою поезію, присвячену героям-комсомольцям, прочитав місцевий поет В.В.Лямічев.
Радісно і хвилююче було спостерігати, як після стількох років намагань переписати і перекреслити все світле і героїчне в радянському періоді історії, підростаюче покоління, що не застало радянського періоду, доторкається до першоджерел історії, що творилася на їх рідній землі. Віриться, що такі уроки мужності не минуть для них даремно, і вони з більшою повагою і любов’ю ставитимуться до духовної і матеріальної спадщини, залишеної старшим поколінням.
2 секретар Київського ОК КПУ
В.В.Галицький
span lang=