Районний краєзнавчий музей міста Боярки

Шолом-Алейхем

У березні 2012р. ми будемо святкувати 153-річчя з дня народження                                                      класика єврейської літератури.  Протягом 1884-1905 рр. Шолом-Алейхем влітку відпочивав на дачі в Боярці зі своєю родиною. Письменник  любив  Боярку та її околиці. У своїх творах “Тев’є-молочник” та ”Дачна кабала” яскраво змалював Боярку, побут дачного поселення, якому він вигадав назву «Бойберик». На одній з листівок  його рукою написана адреса: « Боярка, дача № 16».

 Шолом-Алейхем

(Шолом Нохумович Рабінович)

(02.03.1859 – 13.05. 1916рр.) 

     Серед видатних письменників минулого, творчість яких увійшла в скарбницю світової культури почесне місце займає класик єврейської літератури  Шолом-Алейхем.

    Він представник народу, якому довелося пережити великі страждання на протязі  своєї багатовікової історії.  Творець, який має глибоке національне коріння, щиро любить свій народ  стає улюбленим в усьому світі, тому Шолом-Алейхему  випала щаслива літературна  доля, яка міцно і назавжди  пов’язала його з народом.

     Він писав  на івриті, ідиші та російською мовою і в своїх творах передав особливий гумор та ліризм, які  притаманні єврейському народові.  У творах письменника сплелись сміх і сльози, мудрість і сила народу, який уміє і не боїться посміятись над собою, своїми слабкостями.

    Сумний гумор - в цих двох словах повна характеристика творчості   Шолом-Алейхема.

    Шолом-Алейхем – МИР  ВАМ !  З таким зверненням-привітанням він прийшов і став найпопулярнішим і найулюбленішим народним письменником.

     Народився Шолом  Нохумович Рабінович 2 березня 1859 року в Переяславі,  (зараз Переяслав-Хмельницький) в заможній сім’ї. У нього було  три брата і дві сестри. Раннє дитинство Шолома проходило в містечку Воронково на Полтавщині. Ще змалечку він був компанійським, життєрадісним хлопчиком. Майбутнього письменника дуже приваблювали  містечкові музиканти і співаки. Шолом з задоволенням  слухав їх задушевну музику, сумні мелодійні  пісні і любив цих людей за щире, сповнене почуттям до знедолених серце, за їх простоту  і чисту  душу.  Ці враження і почуття дитинства позначилися на всій його творчості письменника.

     Але дні відносної безтурботності швидко зникли, коли батько збіднів, мати померла, а мачуха була зла і сварлива. Найбільше діставалось Шолому  ( бо він любив імітувати манери, звички, розмови мачухи і шановних людей міста ).

     Гірка  сирітська доля привела 13-річного Шолома  разом з молодшими братами і сестрами в Богуслав, де він жив  8 місяців в сім'ї  бабусі  і  дідуся.

     Після  закінчення єврейської початкової школи – ХЕДЕРУ і Переяславського  Повітового  училища з    17 років почав самостійне життя. Щоб не бути тягарем для багатодітної сім’ї, Шолом вирішив заробляти для себе сам. Він  почав давати приватні лекції з загальноосвітніх дисциплін у Переяславі та Ржищеві. В 18 років він потрапив  до багатого маєтку  „Софіївка” під Богуславом, Київської губернії  вчителем доньки заможного орендаря   Лоєва.

     Чудова природа і перше романтичне почуття до доньки Лоєва Ольги  пробудили  в ньому талант письменника. Він писав довгі романи,  крикливі драми, заплутані трагедії і комедії,  фантазія не знала меж,   читав їх Ользі,  і обоє були в захопленні.

     Та довідавшись про роман доньки  з бідним учителем, батько Ольги вигнав юнака і 3 роки він працював у Лубнах рабином  (чиновником з реєстрації народжень, шлюбів, смертей серед єврейського населення). Ці роки додали Шолому впевненості в своїх силах.

     Свої перші твори  Шолом писав гебрайською  (древнеєврейською)  мовою, а потім, щоб його твори були доступними для широких народних мас, почав використовувати розмовну єврейську мову – ідиш і підписувати свої твори  псевдонімом  Шолом-Алейхем (традиційне єврейське вітання "Мир Вам").  

     У 1883 році Шолому пощастило зустрітися  з коханою  і проти волі її батька вони одружилися і поселилися  в Білій Церкві. Тут вони купили будинок і  провели найкращі молоді роки, тут народилися його перші діти.   В сім’ї Шолом-Алейхема було  шестеро дітей  :  4 доньки (Ернестина, Ліліан, Емма, Марія) і  2 сини (Михайло, Наум).  Він був незвичайним батьком, дуже уважно прислухався до своїх дітей, як тонкий психолог намагався зрозуміти кожного і вчасно допомогти.

     Його дружина Ольга, попри всю свою розсудливість була ще молодою, недосвідченою. Лагідна, стримана, вона була чудовою подругою свого поривчастого чоловіка-мрійника.  Вони прожили разом  30 щасливих років і до останніх днів зберегли ніжність почуттів.

     Шолом-Алейхем був чуйним до всіх, особливо до бідняків, його листи проникнуті любов’ю, піклуванням про людину, чи то лист рідним, чи просто знайомим.

    Скрізь та завжди  поруч з ним була музика. Шолом-Алейхем добре знав українську пісню, мав невеликий,  але чистий голос, був  музикальним.     А скільки музики у його творах ! Музики мови, почуттів і справжніх єврейських мелодій. «Тянуло меня всегда в мир мечтаний и грез, в мир песен, в мир музыки.»   

    Єврейська література в той час тільки  почала  розвиватися.  Щоб привабити видатних літераторів Шолом-Алейхем почав видавати літературний  збірник «Єврейська народна бібліотека». Після смерті багатого тестя (в1886 р),  його спадщина перейшла доньці Ользі і він  платив письменникам  щедрі гонорари.

     У  1890 році письменник, виїхавши за кордон, побував в Парижі, Відні, та інших містах Європи і оселився в Одесі. В цей час багато писав російською мовою. Невдовзі ( в 1893 році ) Шолом-Алейхем  повернувся до Києва.

     Особливо близькою  йому була Україна, де він народився і провів більшу частину свого життя. Українським колоритом насичена вся творчість письменника. Головні герої його творів  – це типові українські євреї. Він вільно володів українською мовою, завдяки його творам багато людей за кордоном взагалі вперше почули про Україну. Навіть у роки минулого державного антисемітизму Шолом-Алейхема   шанували в Україні   і  не  раз  видавали  його  твори.     

     При будівництві залізниці Київ – Одеса  в 1868 р. на околиці лісового масиву, що прилягав до Будаївки, з’явилася станція Боярка і утворилося дачне селище.  Залізничне сполучення і близькість до Києва гарантували цьому дачному поселенню успішний розвиток.  Тут був найближчий до Києва лісовий масив, чудове повітря, цілюще для здоров’я  і   чарівна природа.

  Лікувальні властивості лісового хвойного повітря спричинили будівництво в Боярці  безплатного “санатория общества подания помощи  бедным чахоточным евреям г. Киева”. У його 10 азбестових бараках розмістилось 110 ліжок.

     Боярські дачі користувались великою популярністю серед киян. Цьому сприяли не лише зручність і відносна дешевизна сполучення але й добре організоване  дозвілля.  До послуг дачників були :  залізничний парк, літній театр,  регулярно відбувались концерти і театральні вистави. Управління залізниці влаштовувало для відпочиваючих безкоштовні концерти духового оркестру і хору. В Боярці були чисті озера з пляжами, купальнями і рятувальною службою, лодочні станції, поштово-телеграфна станція, аптека, кумисно-кефірний заклад  пожежна дружина, ряд крамниць і   великий базар.

     Боярка стала першою і найбільшою дачною місцевістю для киян і щоліта приймала  близько 10 тис. відпочиваючих, серед яких було багато видатних діячів, які тут відпочивали, лікувались і одержували творче натхнення. Одним з них був  Шолом-Алейхем.

    Письменник  любив відпочивати в Боярці, яку він змалював у своїх творах  під вигаданою назвою «Бойберик». На одній з листівок  його рукою написана адреса : « Боярка, дача № 16».   

    На протязі 1884-1905 рр. Шолом-Алейхем влітку відпочивав тут  зі своєю великою родиною.  В його творах в надзвичайно яскравих фарбах оживає багата боярська природа : «Бойберикский лес утром, когда весь мир еще  спит  поистине  наслаждение ! Он выглядит как жених, прекрасный, чистый, умытый и принаряженный.»

     « Зеленый лес, свежий воздух, щебетание птичек и убранные дачи, из которых каждая выглядит как принарядившаяся невеста в ожидании жениха, так нас очаровали, что не хотелось уезжать отсюда в шумный Егупец.»(під такою назвою м.Київ зазначається у творах Шолом-Алейхема).

    Шолом-Алейхем всюди ходив з  блокнотом і олівцем.

     За спогадами  брата  Вевіка  у  нього був свій улюблений куточок в боярському лісі,  де він умовним свистом скликав пташок і годував їх хлібом. Птахи знали його і чекали. Нагодувавши пташок Шолом-Алейхем сідав на «дачний стілець», тобто на колоду і починав працювати. Працював він кілька годин поспіль, не розгинаючись.   Шолом-Алейхем умів писати за будь-яких умов – вдома, на людях, в кав’ярні, у поїзді, на бульварі, - але тут, у лісовій тиші, і думка була гострішою, і олівець бігав швидше.   

     Якщо ж робота не клеїлась, він  малював пташок, дерева, все, що бачив перед собою. Шолом-Алейхем дуже любив природу. Багато годин просиджував він  у роздумах на узліссі, поглядаючи на шлях, що вів до залізничної станції.

     В своїх  творах  «Тев’є-молочник», (1894 р) і „Дачна кабала” які вийшли на багатьох мовах світу, він описав Боярку, як Бойберік. Прототипом головного героя твору  «Тев’є-молочник»,  був еврей Тевель – прикажчик заїзджого  двору з села Забір'є, що поруч з Бояркою. Шолом-Алейхем познайомився з Тевелем, який його дуже зацікавив,  бо  все в ньому  приваблювало  письменника, викликало бажання доторкнутися до його внутрішнього світу, розкрити його для себе і для людей. Тевель був трохи філософ і дотепник, кремезний, сильний і дуже сміливий.  Хоча жив він бідно, у нього був кінь і гарний віз. Заробляв Тевель  тим, що перевозив вантажі дачникам Боярки.

     В  оповіданні „Счастье  привалило”  Шолом-Алейхем  описує цікавий епізод з життя  Тевеля.

     Недалеко від станції Боярка була дача мільйонера з Києва  Бродського.

    Якось Тевель повертався пізно ввечері додому  на підводі і зустрів двох жінок, які заблукали в лісі. Він підвіз їх на вказану ними  дачу в Бойберік.  Жінки виявилися родичками мільйонера Бродського, який заплатив Тевелю за його послугу  37  рублів і подарував йому корову. Тевель купив на ці гроші ще одну корову  і  торгував в Бойберіку молочними продуктами.  Заробивши  гроші збудував собі нову хату в 1900 р. в с. Забір’є.    

    Працюючи над твором про свого улюбленого героя Тев’є-молочника, перебуваючи в Боярці, письменник заходив досить далеко в ліс, тримаючи  в руках, як завжди, блокнот і олівець. Присівши на пеньок, тут у лісі, серед могутніх дубів і струнких сосон, виношував і створював яскравий  образ свого героя.    

     Твір „Тев’є-молочник” був перекладений  багатьма  мовами і розійшовся по всьому  світу. В творі  письменник змалював образи жителів Боярки,  її мальовничі краєвиди, колоритний побут  тогочасного дачного поселення  і  Боярка здобула широку популярність в літературному світі. Бо кожен сприймає Тев’є з його природженим почуттям людської гідності, з його мудрістю,  оптимізмом, працелюбством, як дуже близьку людину. 

     Спектакль «Тев’є-молочник” Гомельського драматичного театру, було поставлено в Боярці  з нагоди 50-річчя з дня смерті Шолом-Алейхема. Вистави за цим твором були поставлені  на багатьох сценах в нашій країні і за кордоном. Вистава «Тев’є-Тевель» у постановці Київського Національного  академічного  театру   імені  Івана Франка з  Богданом  Ступкою у головній  ролі  і  сьогодні хвилює і радує глядачів. В 1993 р. Богдан Ступка за виконання цієї ролі був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. А  18  січня 2004 року в театрі відбулася 300-а вистава  «Тев'є-Тевеля»  і  легендарний виконавець ролі Тев'є   Богдан Ступка був удостоєний  Почесного  титулу «Жива легенда» із  врученням  йому  Міжнародного   ордspspan lang=UKan stspan style=span style=mso-spacerun: yes;span style=mso-spacerun: yes;mso-spacerun: yes;span style=yle=енspan stspan style=font-size: 10pt;yle=mso-spacerun: yes;/spanа  Честі.

         В кін. ХІХ, на поч. ХХ ст. царизм створив для євреїв нестерпні умови життя і багато з них   з Росії  і  України  емігрували  за кордон.Ця доля не минула і родину Шолом-Алейхема. У жовтні  1905 року Шолом-Алейхем  пережив у Києві страхіття єврейського погрому і  вражений цією подією в пригніченому настрої  виїхав зі своєю родиною до Львова, потім за кордон. Популярність письменника  за кордоном була великою, проте він сумував за  батьківщиною.

    Влітку 1908 року Шолом-Алейхем вирушає у велику подорож по містах і містечках, де проживали євреї. Але раптом тяжко захворів туберкульозом і за порадою лікарів виїхав  до Італії.

     Для його лікуванння за кордоном друзі організували збір грошей серед читачів. Щоб врятувати життя улюбленого письменника люди охоче віддавали свої трудові копійки.

     У  1908 році  було видано перший том його зібраних творів видавництвом «Прогрес»  у  Варшаві.

     У  1909 році московське видавництво почало друкувати російською мовою повне видання творів Шолом-Алейхем. З того часу  його твори стають популярними  і серед російського народу.

     Початок першої світової  війни  застав Шолом-Алейхема  в Німеччині на курортному лікуванні. Як російському підданому йому запропонували залишити цю країну, після чого , тяжко хворий, без засобів існування він з усією сім’єю декілька місяців  перебував у Данії. А наприкінці  1914 року  виїхав  до  Нью-Йорка.   Життя в Америці у Шолом-Алейхема було нелегким. Він дуже бідував і дуже хворів, але все трагічне завжди умів обернути на смішне. Хворий на діабет,  в  листі до доньки він писав: «Я знаю, что никогда  не умру от голода, я умру от жажды».

     В  Америці  письменник весь час  мріяв про те,  щоб одразу ж  після закінчення  війни з першим пароплавом  повернутися на  батьківщину.       Але здійснити  цю  потаємну  мрію  письменникові  не  довелось. Хвороба знесилила організм  і   прикувала його  до ліжка.

     Помер Шолом-Алейхем  13 травня  1916 року. Останнім передсмертним бажанням його було, щоб поховали в рідному Києві, з яким  пов’язано  20  років його життя. Не сталося.  Він знайшов спочинок  у нью-йоркській землі.  

    Проводжати  в останню путь великого народного письменника вийшли на вулиці Америки  сотні тисяч простих людей.  На його могилі  є епітафія, написана самим Шолом-Алейхемом  в 1905 році :

 

Здесь погребен простой еврей.

                                                                           Он был писатель из народа,

 Всю жизнь писал он для людей

                                                                           Простого звания и рода.

 

Он на смех поднимал, честил,

  Язвил насмешкой мир великий,

                                                                            Но мир, однако, не тужил,

                                                                           А он век прожил горемыкой.

 

                                                                          И в час, когда от всей души

                                                                          Смеялись, позабыв печали,

   Он плакал, - видит Бог, - в тиши

       Тайком, чтоб люди не видали.                                                                                                                                                

          Він дуже хотів, щоб згадували його зі сміхом : « Пусть имя мое будет упомянуто  лучше  со  смехом,  нежели  вообще  не  упомянуто».

     В своєму заповіті  рідним  (19 вересня 1915 р.) Шолом-Алейхем писав :

1. «Где бы я ни умер, пусть меня похоронят не среди аристократов, знатных людей или богачей, а именно среди простых людей…»

3. Никаких дебатов и дискуссий моих коллег относительно увековечения моего имени и установления монумента в Нью-Йорке не должно быть… Лучшим монументом для меня будет, если люди будут читать мои произведения…»

     Понад 100 років, в різних країнах світу, різними мовами люди з захопленням читають твори Шолом-Алейхема.

    І донині в серцях шанувальників творчості класика єврейської літератури Шолом-Алейхема знаходять відгук його слова:     «Живите в мире и радости. В худые времена помогайте друг другу. Помогайте бедным и помните мое имя - Шолом-Алейхем – МИР  ВАМ !» 

                      Зі спогадів Бел Кауфман

    Онука Шолом-Алейхема, відома американська письменниця і громадський діяч, почесний  голова  Меморіального  фонду  Шолом-Алейхема.

    Народилася у Берліні, дитинство  пройшло  в  Одесі, з 12 років жила в Америці.

    «Це Були найщасливіші роки в моєму житті, - згадує Бел Кауфман, адже з нами був тато Шолом-Алейхем. Він був настільки життєрадісний,  моложавий, що  його ніхто не сприймав як дідуся. Він любив жарти, розіграші, різні витівки. Коли до нас приходили  гості, він  переплутував калоші. І ніхто не сердився, бо всім було весело  Будь-яку проблему вирішував  він легко, граючись. Коли родина жила у Швейцарії і грошей було обмаль, Шолом-Алейхем навчав дітей  ходити на руках, бо на підлозі не було килима, а сусіди знизу скаржилися що ми гупаємо.

   Дуже добре запам'ятався мені його голос. Дзвінкий,  із приємним тембром. Він часто виступав перед публікою і читав свої оповідання. Йому аплодували, його носили на руках. Пам'ятаю як Шолом-Алейхем говорив, що коли б він не був письменником, то неодмінно став би актором.»   

                                                                                                       За матеріалами Боярського  краєзнавчого музею                                                                                                                                                              Золотаренко Л.Г.                                                                 

 Використана література : 

1. «Шолом-Алейхем - писатель и человек». Статьи и воспоминания. Москва, Советский  - писатель, 1984;
2. Каган Абрам Якович «Шолом-Алейхем». Роман. Київ. Радянський письменник, 1963 (укр. мовою);
3. Шолом-Алейхем. «Собрание сочинений». Том перший. Біографічний нарис. Москва, Державне видавництво художньої     літератури, 1959.
4. Шолом-Алейхем «Тевье-молочник». Передмова «Шолом-Алейхем и его время» В.Финка. Москва. Видавництво «художня література», 1969.
5. Ярошенко П.О. Горинович В.М., Соколенко О.Г. «Забір’я. Погляд крізь віки». Нарис з історії села. К.:Видавництво ТОВ «Чайка-Всесвіт». 2006.-С.40-41  
6. Кучеренко М.О. Чи є Боярка історичним містом// Пам'ятки України:історія та культура. - 2006. - №4.                                                         

             

Фото. Шолом-Алейхем.	Лист Шолом-Алейхема відправлений з Боярки.1902р.	Портрет Шолом-Алейхема. Худ. Зіновій Толкачов. Графіка, 1965р.
Фото. Бел Кауфман - онука Шолом-Алейхема, з батьками в Одесі.	Фото. Бел Кауфман - онука Шолом-Алейхема, американська письменниця.	Фото. Хата Тев'є-молочника в с.Забір'я. 1968р.