Районний краєзнавчий музей міста Боярки

“Найпрекрасніше для людини – всім
створеним тобою служити і тоді, коли
ти перестаєш існувати”.

М.Островський

 

 

 

 

 

  Роман “Як гартувалася сталь” – книга особливої унікальної долі. В роки Великої Вітчизняної війни залита кров’ю, пробита кулями, ця книга передавалася із рук в руки на передовій і в тилу ворога, народжувала нових героїв. За  романом М.Островського ставились вистави, знімалися фільми, про головного героя роману Павку Корчагіна складалися пісні.
  До 1990 року книги М.Островського видавалися 773 рази загальним тиражем 54 млн. примірників на 75 мовах народів СРСР; за кордоном – на 56 мовах тиражем 2,5 млн. екземплярів.
  Роман “Як гартувалася сталь” можна сміливо назвати автобіографією молоді 20-х років.
  Глядачам відомі три вітчизняні екранізації роману М. Островського. Причому кожне покоління хотіло бачити свого Павку.

  Перший художній фільм “Як гартувалася сталь” був знятий студією ім. О.Довженка спільно із Ашхабадською кіностудією у 1942 році ( 8 частин, 2529 м, 93 хвилини). Автор сценарію і режисер кінофільму Марко Семенович Донськой. Оператор – Борис Монастирський, художник – Михайло Солоха, композитор – Лев Шварц,  звукооператор – Олександр Бабій. Головну роль виконав актор Віктор Перест-Петренко, який після зйомок фільму пішов на фронт і героїчно загинув.

 

 

 

Віктор Перест-Петренко в ролі Павки Корчагіна.

  У фільмі знімалися  актори:  Данило Сагал,  Ірина Федотова,  Микола Бубнов,  Олександр Хвиля,   Борис Рунне, Володимир Балашов, Антон Дунайський, Григорій Аронов, Микола Братерський, Дмитро Капка, Галина Лисянська, Олексій Темерів, Євген Онуфрієв,  Микола Волошин,  В. Красновецький, Т.Виноградова, С.Дітлович, А.Мєстечкін.
  Екранізація однойменного роману М.Островського “Як гартувалася сталь” відтворювала сторінки історії громадянської війни на Україні. Тому основна увага режисера акцентувалась на військовому подвигу Павки Корчагіна. Герою була притаманна постійна внутрішня готовність  до подвигу. Марко Донськой  виділяв у фільмі епізоди, пов’язані  з боротьбою за Шепетівку. І це було головним в кінострічці, з огляду на те, що фільм знімався  в той час, коли Гітлер вдерся на територію нашої Вітчизни.
  Фронтовими дорогами їздила художньо оформлена спецмашина з кіноустановкою. Часто демонстрація фільму відбувалася під безперервним мінометним вогнем противника. Був випадок, коли через постійне бомбардування показ фільму переривався до 20 разів.
  Друга екранізація твору М.Островського відбулась у 1956 році теж на кіностудії імені О.Довженка. Кінофільм мав назву “Павло Корчагін” (10 частин, 2797 м., 102 хвилини, кольоровий). Автор сценарію – Костянтин Ісаєв, режисери – Олександр Алов та Володимир Наумов. Оператори - Ілля Міньковський та Сурен Шакбадзи, художник – Володимир Агранов,  композитор – Юрій Шуровський, звукооператор А.Федоренко. Головну роль виконав Василь Лановий.
  У кінострічці знімались актори: Ельза Летій, Тамара Страдіна, Володимир Маренков, Олександр Лебедєв, Дмитро Мілютенко, Павло Усовиченко, Лев Парфілов, Віктор Степанов, Микола Гринько, Ада Роговцева, Костянтин Степанков.
  Створювався фільм “Павло Корчагін” в інший, мирний час, в період відновлення народного господарства. Увага режисерів була сконцентрована  на трудовому подвигу комсомольців. Провідною темою фільму стала перемога людського духу над стражданнями, віра в ідею та почуття обов’язку. А головним епізодом стрічки – Боярка, будівництво вузькоколійки. В цьому фільмі Павка постав суворим та замкнутим, на відміну від романтика з книги Островського. А його мужність перетворилася на важкий, розтягнений в часі процес.
  Поява фільму викликала гострі дискусії на шпальтах газет і журналів. Здавалося, що він нікого не залишив байдужим.
  В 60-х роках ХХ-го століття Корчагін був улюбленим героєм молоді. У ньому юнаки і дівчата черпали духовні сили, знаходили риси для наслідування.

  А для Василя Ланового Павка був і залишається його совістю: “... не тільки я створив образ Корчагіна як актор, але й Корчагін створив мене, як особистість, як громадянина...він загартував мене на все життя... Вважаю роботу над роллю Корчагіна найважливішою в своїй акторській біографії. Особистість, подібна герою М.Островського не може не впливати на людину”.

 

 

 

 

 

Василь Лановий в ролі Павки Корчагіна.

  У 1974 році з’явилася остання вітчизняна екранізація роману М.Островського – шестисерійний художній кінофільм “Як гартувалася сталь”, вже традиційно  знятий кіностудією ім. О. Довженка.( 42 ч., кольоровий телефільм. Екранний варіант – 2 серії, 20 ч. 5532 м. 203 хв., кольоровий). Цього разу О.Алов і В.Наумов виступили в ролі сценаристів. Режисер – Микола Мащенко. Роль Павла Корчагіна зіграв Володимир Конкін. У кінофільмі знімались актори : Костянтин Степанков, Федір Панасенко, Анатолій Сайко, Антоніна Лефтій, Антоніна Максимова, Юрій Ротштейн, Сергій Іванов, Михайло Голубович, Володимир Талашко, Олександр Белина, Сергій Полежаєв, Дмитро Миргородський, Лесь Сердюк, Людмила Терзієва, Ельза Разіні.
  В цій кіноверсії автори фільму намагалися ширше розкрити образ головного героя.
  Кінофільм мав тріумфальний успіх. Газети і журнали невтомно друкували відгуки про стрічку, інтерв’ю з В.Конкіним. Країни, в яких демонструвався кінофільм, виконавця головної ролі зустрічали з великим піднесенням і захватом. В Болгарії машину з актором молодь підняла на руки і понесла в парк, де він роздавав автографи. А, щоб не зірвати чергову зустріч з шанувальниками, В.Конкін змушений був за одну ніч підписувати до трьох тисяч книжок “Як гартувалася сталь”.

  Кінострічка була удостоєна премією телебачення НДР в 1974р. “Золота лаврова гілка”. А в 1975 році на ВКФ телефільмів у Тбілісі отримала головний приз фестивалю та приз ЦК ЛКСМ Грузії. За участь у фільмі премією Ленінського комсомолу були удостоєні : режисер Микола Мащенко, оператор Олександр Ітигілов, актори Володимир Конкін, Федір Панасенко, Костянтин Степанков.

 

 

 

 

Володимир Конкін вролі Павки Корчагіна.

  У 1999 році до образу Павки Корчагіна звернулися китайські кінематографісти за участю Київської студії ім. О.Довженка. Автор сценарію 20-ти серійної телеверсії – Бай-Хуа,  режисери – Хан Ган і Жанар Сахат. Головну роль виконав київський актор Андрій Самінін.
  Китайські кінематографісти вирішили більш об’єктивно поглянути на історію, але зберегти дух самовідданості і віри в ідеал. “Ми переглянемо можливість розвитку сюжету, роль персонажів та їх стосунків. Це буде абсолютно нове трактування... Китай нині переживає серйозні реформи, змінюється суспільство. Подивитися на цей твір з позиції сьогодення – таке наше завдання. Можу сміливо сказати, що Павка був і залишається яскравим прикладом для наслідування”, – вважає Жанар Сахат. В зйомках фільму були задіяні виключно українські актори, окрім, звичайно, “хороброго китайця” якого зіграв продюсер фільму Шао-Хуа.
  Китайський народ хотів бачити Жухрая бородатим і добрим, Тоню Туманову – з великими очима і косою, а Павку запальним і самовідданим . Таких акторів знайшли в Україні. За словами асистента режисера Надії Лагутенко, робота над фільмом була надзвичайно складною. Працювати приходилось по шість днів на тиждень. Одних тільки персонажів 170, а ролей першого і другого планів – біля двадцяти. В головних ролях: Леся Самаєва (Тоня Туманова), Віктор Сарай кін ( Артем Корчагін), Микола Баклан ( Жухрай), Світлана Прус ( Ріта Устинович), В’ячеслав  Сланко (полковник Голуб), Володимир Мамчур ( Віктор Лещинський)
  Знімались і інші прекрасні актори : Олексій Горбунов, Віталій Ліпецький, Олена Єременко, Георгій Дрозд, Єлизавета Слуцька, Олександр Беструшкін, Володимир Цівінський, Дмитро Лалєнков.         Монтаж та озвучення відзнятого матеріалу проводився в Китаї.

  На прем’єру серіалу китайський уряд запросив українських акторів, виконавців головних ролей. Протягом 10 днів найкращий ефірний час відводився для показу нової кінострічки. Кінофільм мав фантастичний успіх. Всі китайські газети розмістили інтерв’ю з нашими акторами на перших шпальтах. Китайці з книгами “Як гартувалася сталь” – на обкладинці фото А.Самініна – по дві з половиною години чекали своєї черги , щоб отримати автограф українських зірок. А пісня “Там вдали за рекой” стала справжнім хітом в Китаї.

 

 

 

 

 

Андрій Самінін в ролі Павки Корчагіна.

  Нині Павло Корчагін став ідеєю, яка об’єднала численний китайський народ і, можливо, цим пояснюються його великі економічні здобутки. Підтвердженням цього можуть служити слова з книги відгуків Районного краєзнавчого музею в Боярці, який став своєрідною Меккою для китайських екскурсантів: “В новий час з Миколою Островським ми впевнено йдемо вперед, щоб добре виконувати роботу для своєї Батьківщини», «Островський – духовна опора нового покоління китайської молоді».

  Кожна епоха народжує героїв, які стають символом свого часу. Але є позачасові постаті. Їх подвиги, як подвиги Геракла, стають надбанням всього людства. ХХ століття дало такого героя в образі Миколи Островського. Його породила суперечлива епоха боротьби нового із старим, важкого пошуку шляху в майбутнє. Перемігши себе, він переміг буденність. Якою ж владою над собою потрібно було володіти, щоб витримати пекло тортур помираючого тіла?! Плоть умерщвлялася, а він як особистість творив в ім’я людей. Його подвиги стали факелом, що освітлює шлях в майбутнє.

 

 

 

  В буклеті використано: матеріали районного краєзнавчого музею в м.Боярка; альбом-виставка “Микола Островський” (вид. “Профіздат”, Москва - 2004р.), Ю.Бокань “Островіада” (Москва – 2003).

 

Укладач Л.Ф.Кравченко

Выступление на

Международной конференции в Москве

в честь   празднования 100-летия

со дня рождения Н.Островского

КОРЧАГИН ВОЗВРАЩАЕТСЯ В БОЯРКУ.

ПОСЛЕДНЯЯ ЭКРАНИЗАЦИЯ РОМАНА

Н. ОСТРОВСКОГО

«КАК ЗАКАЛЯЛАСЬ СТАЛЬ»

Само название моего выступления подразумевает тот факт, что Островский и его пламенный герой покинули место своего подвига. В некоторой степени это так и есть. Оглядываясь назад, видишь десятилетия победного шествия Павки просторами огромного Советского Союза. И вдруг – рушится политическая система, увлекая за собой все свои идеалы.

1992 год – самый молодой из музеев Н. Островского – Литературно-мемориальный музей в Боярке вынужден перепрофилироваться. Участились случаи вандализма: памятный знак «Боярка-БАМ» почти разрушен, бюст Н. Островского, возле музея, поврежден, памятник П. Корчагину облит краской (в настоящее время все восстановлено). Страшное время. Несколько лет имя Островского и его книга «Как закалялась сталь» подвергаются критике злопыхателей, высмеиваются. В музей к Островскому в Боярке практически перестали приходить.

Но сказать, что интерес к нему совсем пропал – будет, все-таки, неправдой. Строительство узкоколейки в Боярке – это всего лишь небольшой эпизод в жизни автора книги. Но есть вся его жизнь – жизнь подвиг. Странно, но именно это смогли оценить в настоящее время не наши соотечественники.

1999 год – Павка Корчагин возвращается в Боярку. В этот раз к образу Павки обратились китайские кинематографисты при участии Киевской киностудии им. А. Довженко. Фильм снимался с февраля по сентябрь 1999 года в Украине, Крыму и окрестностях Киева. Значительная часть съемок проходила именно в Боярке. Павел Корчагин, в прекрасном исполнении молодого актера Киевского театра драмы и комедии на Левом берегу Андрея Саминина, ходил по улицам Боярки. Боярка и ее окрестности послужили фоном съемочной площадкой для многих эпизодов фильма.

В связи с этим хочется отметить тот факт, что школа, описанная в романе Островского «Как закалялась сталь», служившая временным пристанищем для строителей легендарной боярской узкоколейки, послужила нашему земляку еще раз. Именно это здание (ныне Боярская общеобразовательная школа №2) «сыграло роль» Шепетовской управы. Известны три прекрасные отечественные экранизации романа «Как закалялась сталь».           1942 год – режиссер Марк Донской, в главной роли В. Перест-Петренко.

1956 год – режиссеры А.Алов и В. Наумов, в главной роли В. Лановой.

1972-73 г – режиссер Мащенко, в главной роли В. Конкин.

В каждом из фильмов отражалось требование нового времени. Каждое поколение хотело видеть своего Павку.

1999 г – китайские кинематографисты решили дать более объективный взгляд на историю, но сохранить дух самоотверженности и веры в идеал. «Мы пересмотрим возможности развития сюжета, судеб персонажей и их взаимоотношений. Это будет совершенно новая трактовка» - пообещала Жанар Сахат.

Жанар Сахат – выпускница Московского института кинематографии режиссер фильма. В съемках 20-серийного, телевизионного фильма были задействованы исключительно украинские актеры. Кроме, разумеется, «храброго китайца» - его роль сыграл продюсер фильма Цзян Шао-Хуа. По его словам «история мальчика, поверившего в идею и бескорыстно посвятившего ей жизнь, была актуальна не только в годы Великого китайского перелома, но и ныне – в дни грандиозного строительства, В Китае повесть Островского давно стала бестселлером, ею и сегодня зачитывается молодежь, а театры соревнуются на право ее инсценизации». Об огромной роли этой книги в Китае говорила и Жанар Сахат на пресс-конференции по поводу начала съемок: « Павка Корчагин для китайцев является культовым героем и по сей день. В Китае идут серьезные реформы, меняется общество и посмотреть на это произведение с позиции сегодняшнего дня – такова наша задача. Могу смело сказать, что Павка по-прежнему остается ярким примером для подражания, образцом гражданственности, жертвенности, торжества силы духа над болью».

Китайский народ хотел видеть Жухрая бородатым и добрым, Тоню Туманову – большеглазой и с косой, а Павку – порывистым и самоотверженным. Таких актеров нашли в Украине. По словам ассистента режиссера Надежды Лагутенко, работа над фильмом была чрезвычайно сложной. Трудиться приходилось по 6 дней в неделю. Занято было огромное количество актеров. Одних только персонаже 170, а ролей первого и второго планов – около двадцати. В главных ролях: Андрей Саминин (Павел Корчагин), Леся Самаева (Тоня Туманова), Виктор Сарайкин (Артем Корчагин), Николай Баклан (Жухрай), Светлана Прус (Рита Устинович), Вячеслав Сланко (полковник Голуб), Владимир Мамчур (Виктор Лещинский). Занято много других замечательных актеров: Алексей Горбунов, Виталий Липецкий, Елена Еременко, Георгий Дрозд, Елизавета Слуцкая, Александр Беструшкин, Владимир Цивинский, Дмитрий Лаленков. Отснятый материал монтировали и озвучивали в Китае. На премьерный показ фильма китайское правительство пригласило украинских актеров, сыгравших главные роли. В течение 10 дней лучшее эфирное время было отдано новой киноленте. Фильм имел фантастический успех. Все китайские газеты поместили интервью с нашими артистами на первых полосах. Китайцы с книгами «Как закалялась сталь» - на обложке фото Андрея Саминина – два с половиной часа терпеливо ждали своей очереди, чтобы получить автограф украинских звезд. А песня «Там вдали за рекой» стала настоящим хитом в Китае. Нет пророков в своем Отечестве. Павка Корчагин сегодня стал идеей, объединившей огромный китайский народ и, возможно, этим объясняется его большие экономические успехи. Свидетельством сему слова из книги отзывов Боярского краеведческого музея, ставшего своеобразной Меккой для китайского народа.

«В новое время, с духом Островского, мы решительно идем вперед, чтобы хорошо выполнять работу для своей Родины» ученый, профессор АПН города Тяньцзанг Чжан Чен «Вечная память Островскому. Великому писателю мира» Посол КНР в Украине Яо Пэйшен «Островский – духовная опора нового поколения китайской молодежи» «Островский всегда вдохновляет нас, китайскую молодежь, идти вперед».

К сожалению, наша молодежь сейчас в основном воспитывается на примере американских боевиков. Но есть надежда на оздоровление нашего общества. Хочется верить, что Павка Корчагин будет шагать в одном строю с нашей молодежью и со многими поколениями наших потомков. Отрадно осознать, что 100-летие со дня рождения Н. Островского не осталось не замеченным и в Украине. Верховным Советом Украины принято «Постановление о праздновании 100-летия со дня рождения выдающегося писателя-гуманиста Н. Островского», №1514-1У от 19.02.04г. В связи с этим разработан ряд мероприятий. Готовится и Боярка торжественно отметить эту дату. Символично, что старт празднования столетия писателя дан в Москве. Именно здесь увидела свет его книга, отсюда Николай Островский начал завоевывать мир.

Пользуясь случаем, хочу выразить сердечную благодарность Московскому музею «Преодоление» им. Н. Островского в лице Галины Ивановны Храбровицкой, благотворительной общественной организации «Мужество и гуманизм» и всем москвичам, кто свято хранит память о человеке, чья жизнь была мужеством. А мужество ценится во все времена и при всех политических режимах.

 

 

Директор Боярского краеведческого музея Любовь Кравченко

г. Москва                                                                             2009г.