Районний краєзнавчий музей міста Боярки

  Кравченко Любов Федорівна. Удостоєна звання Лауреата премії ім. М.Островського у 2007р, в 2007 році удостоєна звання Кращого працівника культури міста Боярка. Освіта вища. Закінчила Київський педагогічний інститут ім. М.Горького. Народилася та проживає в м.Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області.
  Кравченко Л.Ф. працює на посаді директора Боярського краєзнавчого музею з 1987 року.
  Гграмотний, надійний  і вимогливий керівник. З колегами по роботі коректна і уважна,  є взірцем в питаннях підходу до виконання своїх обов’язків, хороший організатор і фахівець.
  Під керівництвом Кравченко Л.Ф. в районі на належному рівні ведеться  пошукова, наукова та  дослідницька робота  по вивченню історико-культурної спадщини Києво-Святошинського району і Київщини.

  За період роботи Кравченко Л.Ф. на посаді директора колекція Боярського краєзнавчого музею збільшилась з 500 експонатів до  11 000 одиниць зберігання. Під її керівництвом музей став своєрідним  осередком  творчого і культурного життя міста та району: в музеї розроблено та вдосконалено різноманітні методи наукової та культурно-просвітницької роботи - виставки художніх і декоративних робіт митців району, мистецькі зустрічі, науково-практичні конференції, тематичні лекції,  презентації книг боярських авторів.

  Кравченко Л.Ф. ініціативна, бере участь в громадському житті міста та району. Протягом 1972-1979 рр. обиралася депутатом Боярської міської ради трьох скликань. Тричі працювала в окружній виборчій комісії по  виборах до Верховної ради України.

За сумлінну працю неодноразово нагороджувалася грамотами і подяками Києво-Святошинської РДА та Київського обласного управління культури.

  Януш Альбіна Петрівна. Удостоєна звання Лауреата премії ім. М. Островського  у 2008 році. Заслужений вчитель України.
  27.02.1934р. народження, м. Горький. Освіта вища: закінчила Уральський державний університет ім.О.М.Горького в м. Свердловську (Росія), філолог, учитель російської мови та літератури; пізніше вчилась в аспірантурі Київського педінституту ім.. О.М. Горького. 48 років її життя пов’язані з Бояркою, з Боярською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №2.
  Заслужений вчитель України, вчитель вищої категорії, вчитель-методист російської мови та зарубіжної літератури Боярської ЗОШ І-ІІІ ст. №2, відмінник народної освіти УРСР, керівник методичного об’єднання вчителів російської мови і зарубіжної літератури Києво-Святошинського району (40 років), директор Музею історії школи.

  Януш А.П. неодноразово була нагороджена Грамотами РАЙВО, ОБЛВО, міністерства освіти України та СРСР, у 2007 році  - дипломом Райзарубіжцентру в Україні, була обрана делегатом ІV з’їзду вчителів України.

  Особливе місце в житті Альбіни Петрівни посідає історико-літературна краєзнавча робота, в тому числі пов’язана з іменем М.Островського у Боярці, зі створенням і діяльністю першого в місті шкільного музею М.Островського, а в подальшому й Боярського музею М.Островського.

  Понад 15 років учні разом з учителем проводили екскурсійну роботу на суспільних засадах у Боярському краєзнавчому музеї (тоді музеї М.Островського), приймали гостей не тільки з України, а із багатьох країн Європи та Азії.

  Суспільно корисну роботу вчитель проводив на протязі всіх років життя в Боярці. В 60-70рр. ХХ ст. Януш А.П. була депутатом 3-х скликань Боярської міської ради депутатів трудящих, двічі очолювала комісію міста з питань культури, в 70-80рр. – керувала секцією літератури та мистецтва районного товариства «Знання», була членом бюро секції по роботі серед дітей та молоді при управлінні Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. В ті роки ця робота допомагала вирішувати багато питань патріотичного виховання у школі та Боярці і проводити пропагандистську роботу на рівні району, області, України.

  Протягом багатьох років Януш А.П. працює над книгою спогадів про школу і Боярку «Пам'ять серця. Говорять вчителі і випускники школи різних років». В двох частинах. Перша книга побачила світ у 2009 році.

  Альбіна Петрівна як творчий педагог характеризується загальною культурою, високим рівнем професіоналізму. Вона постійно працює над підвищенням професійної майстерності, бере активну участь у творенні методології і методики викладання зарубіжної літератури.

  Унікальність досвіду Януш А.П. в  тому, що вона позакласну роботу з учнями розглядає як невід'ємну складову навчання дітей. Вона надзвичайно багато  працює з  учнями  позаурочно;  екскурсії,  пошукові  клуби,  гуртки  за інтересами - фактично індивідуальною роботою після уроків вона охоплює усіх учнів, причому групи формуються виключно за інтересами і нахилами школярів.

  Її учні вчаться писати анотації, рецензії, нариси, складають вірші. Вона вміло формує творчу особистість дитини. І, впевнена, що саме вчитель наповнює душі учнів неоціненним скарбом - духовним. Має вчителька і переможців олімпіад, інших конкурсів.

  Стиль роботи Януш А.П. визначається складовими: мобільністю думки і образністю слова вчителя, умінням найточніше вгадувати гострі моменти в житті сучасних підлітків і вести з учнями діалог, гнучкістю побудови усієї урочної і позаурочної роботи з предмета.

  Підтверджуючи високу кваліфікацію і заслужені звання, Альбіна Петрівна і зараз демонструє високий рівень педагогічної праці, Вона користується заслуженою любов'ю та авторитетом серед колег, учнів, інтелігентна, людяна, справедлива, ставиться з інтересом до всього нового, передового».

  Пацан Юрій Іванович. Удостоєний звання Лауреата премії Ім. М. Островського у 2009 році. Художник.
  Юрій  Іванович народився 11грудня  1963р. в с. Пархомівка Київської обл.
  В  1986 р. був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС.
  В 1988 р. закінчив Ірпінський індустріальний технікум, за фахом технік-технолог, організатор виробництва.
  До 1999 р. працював в с. Чабани  на заводі токарем, малювати навіть і не думав, тільки інколи цікавився кресленням.
  В 1999 р. потрапив в автомобільну катастрофу,  отримав важку спинномозкову  травму. В результаті – інвалід першої групи. Але не зламався завдяки сильному характеру та підтримці трьох дорогих людей – дружини Тетяни, донькам Інні та Іванні.

  Майбутній митець розумів, що сім’ї потрібно допомагати. Спочатку з пластикових пляшок робив оригінальні квіткові композиції. А згодом захопився малюванням. На першій роботі зобразив ромашки – вийшло непогано.  Першою серйозною темою у творчості Юрія Івановича стали ікони. Без професійної освіти він навчився перемальовувати образи. І дві найкращі роботи з ескізів Миколи Реріха, художник подарував Покровській церкві. Потім почав малювати портрети. Не маючи художньої освіти, самотужки з книжок та журналів вивчав і освоював  всі художні прийоми і принципи створення живописних полотен. Коли не міг сидіти, малював лежачи на животі.

  Пройшло декілька років і роботи Юрія Пацана почали розходитися по особистим колекціям Росії, Німеччини, Канади, Китаю, США, Греції.

  У 2001 році у творчому здобутку майстра було біля 500 полотен. Являється членом Академії  творчості інвалідів.

  Основний напрямок творчості Юрія Івановича – пейзажі. Любов до рідного краю найбільше надихає художника на роботу.  З 2002 року  активний  учасник багатьох виставок :

  2002-2003рр. – виставка на день села Чабани;
  2003 р. – виставка „Милосердя-2003” (Експоцентр України)
  - лауреат ІІ ступеня на Всеукраїнському фестивалі творчості інвалідів;
  2004р. - виставка „Милосердя” – 2004”;
  - Виставка робіт інвалідів на параолімпійських іграх в Афінах;
  - Виставка в Міністерстві праці та соціального захисту;
  - Персональна виставка в Київській обласній державній адміністрації;
  - 2005р. – виставка „Україна Соборна і Вільна” (благодійний фонд „Ренесанс”. Київ);
  - Учасник Всесвітньої виставки народної творчості. (Японія);
  - Персональна виставка в с. Пархомівка;
  - учасник міжнародної виставки творчості інвалідів (Албанія. Росія).
  - учасник виставки в музеї книги і друкарства Києво-Печерської Лаври.
  2006р. - учасник Всеукраїнської виставки до Міжнародного дня інвалідів в Українському домі.
  2008р. – персональна виставка в Москві в Державному музеї-гуманітарному центрі «Преодолениу» імені М.Островськогозеї

   У Миколи Островського є чудовий вислів: „Умій жити і тоді, коли життя стає нестерпним. Зроби його корисним”.  Юрій Іванович саме така людина. Після великих проблем із своїм здоров’ям він знайшов у собі мужність, велику силу волі і творить прекрасне. Він несе людям світло і тепло. Не одну оселю прикрашають енергетично світлі полотна Юрія, не тільки в Україні, а і  далеко за її межами. Життєрадісність, оптимізм, щире  відношення до людей  притаманні  Юрію Івановичу.